TRIPANDТРЁП

Тіні (не)забутих предків
Українське класичне мистецтво

Усюди життя
Микола Олександрович Ярошенко

... кращою картиною, яку я знаю, залишається картина художника Ярошенка "Всюди життя".


Лев Толстой
Усюди життя. Художник Микола Олександрович Ярошенко

Епіграф
і передмова

Як казав один літературний герой: "Да-с… вот-с писатель был граф Лев Николаевич Толстой, артиллерии поручик… Жалко, что бросил служить… пас… до генерала бы дослужился… Впрочем, что ж, у него имение было… Можно от скуки и роман написать… зимой делать не черта… В имении это просто. Без козыря...".

А ось про Миколу Олександровича Ярошенка щось не дуже в романах говорять. Хоча, між нами, він досить вправний артилерист, і чин генерала має... Ото ж сиджу я якось на самоті у хаті і так собі розмірковую: Чи не час виправити несправедливість та написати хоча б декілька слів про цю поважну персону? Бо це ж, панове, не діло цвіт нації ігнорувати. Якось воно не до шмиги... То ж вирішено, - напишу герою нашому біографію; годі гаяти дорогоцінні миттєвості, без зволікання - вперед, вперед.

Дитинство

Народився Микола Олександрович 1 грудня 1846 року у серці української глушини, гордовито-славетній Полтаві. Мати його - донька відставного поручика, батько - кадровий офіцер, тож було б трохи дивно, якби Миколу відправили, скажімо, на балет. До речі, автору невідомо чи були при цараті в Полтаві якісь танцювальні штудії, а ось кадетський корпус у наявності мався. От і попрямував дев'ятирічний хлопчисько до будиночка з портиком римодоричного ордера, що височів на площі просто у центрі міста... ба більше, центром міста і був. Тато Миколи - Олександр Михайлович - людина вкрай амбіційна: спав і бачив свого старшенького не менше, ніж генералом. А коли прокидався негайно починав займатися синівською визначною кар'єрою. Благо, був Олександр Михайлович не капітаном піхоти, що дуріє та спроквола спивається в провінційній незнищенній дичині, а - на хвилиночку - висяював Поліцмейстером того самого Петровського кадетського корпусу; тобто мав деякі важелі... натиснув, підмазав, гречно шепнув у якесь ясновельможне вухо, і от вже Миколка у Першому кадетському корпусі, - у столиці.

Юність

Одже 1856 рік. Росія добре отримала на горіхи у Кримській кровавій войні; за сталою дідівською звичкою треба все розпочинати спочатку: пестити нове покоління непохитно безстрашних воїнів, ростити гарматне м'ясо. Із завзятістю неофіта занурився наш полтавець у військове життя. Муштра, плац, кирзові чоботи... у 1862 році дався взнаки буйний український характер: це ж знущання, панове!


- Бунтувати? От, бісові діти... хто заводій?

Похнюпили носи перед комісією майбутні батьки - командири, виштовхали поперед себе Миколу...

- Ярошенко? Десять діб арешту на гауптвахті! Позбавити звання єфрейтора...


... щось не дуже блискуче складалася попервах армійська кар'єра у Миколи Олександровича Ярошенка, а втім не поспішаємо з висновками...

Молодість

... а втім не поспішаємо з висновками, панове. Бо в імператорській армії навіть шибеникам і баламутам завжди знайдеться гідне містечко. Хіба мало в державі, що розкинулася на двох континентах, занехаяних вежмежих кутів? То ж Ярошенку ще пощастило, що невдовзі він опинився не десь у глухій тайзі, а на Харківщині, - ледь не поруч із рідною хатою. Втім для цього юнаку знадобилося перекваліфікуватися з піхотинця в артилеристи, - що, як на мене, тільки підтверджує: хлопець мав трохи розуму у голові.

Зрілість

То є хибна думка вважати, що як стала людина артилеристом, то дорога їй до крамниці канцелярського причандалля... Не всім гармашам необхідно купляти перо та чорнильницю, не кожний із них напише "Війну та мір". Микола Олександрович, наприклад, із 9 артилерийскої бригади попрямував до Артилерійської академії. Яку і закінчив у 1870 році із достроковим наданням звання "штабс-капітан".

Відчуваєте солодкий присмак цього слівця "штабс"? Гей-го, панове! Із таким слівцем у формулярі до найвищих щаблів хіба що один крок. З цим кроком Ярошенко не забарився: отримав посаду завідувача штампувальної майстерні споряджувального відділу Санкт-Петербурзького патронного заводу, на якій і прослужив до виходу у відставку у чині - ви не повірите! - у чині генерала-майора.

Ледь не забув

Ледь не забув. При тому, що майже усе своє життя Микола Олександрович Ярошенко теліпався у гарнізонах та військових залогах, перш за все він був живописцем. Навіть не сумнівайтеся, ось докази, - галерея його картин.

Галерея
Картини Миколи Ярошенка


ГАЛЕРЕЯ КЛИКАБЕЛЬНА

туди

Українське мистецтво: тицькай сюди та читай ще декілька текстів


.