У теплих краях
Художник Микола Олександрович Ярошенко
У 1892 році Ярошенко йде у відставку. Йому ще немає і п'ятидесяти, - здавалось би розквіт сил... Хіба що, здавалося... Калоші та парасольки не врятують тебе від петербурзьких болотяних випарів, - прокляте місце, прокляте місто... Міцно схопила імперія полтавця за горло, - сухота... Ярошенко ледь шепотів, голос художника майже не чути... у фізичному сенсі, у метафізичному, як завгодно... Час Ярошенко минув, - з усіх боків Микола Олександрович чув: безглуздо триматися принципів; навіщо захищати фортецю, якщо ворожі війська маршують геть в іншому напрямі? для кого чатуєш вогонь, не потрібний нікому? - молодь воліла до лазурового піднебесся, - без плачу та без набридлих до печінкових колік зітхань... Пересувники мали канути в Лету.
Біла вілла
Ярошенко дуже любив Кавказ, - з'їздив цей край, як то кажуть, і вздовж, і впоперек. Мало який мандрівник втримається від подорожніх меморій, але живописець на слова витрачався не дуже, нотатки художника - його альбоми. Горці у національних костюмах, вражаючі краєвиди... ще на Одинадцятій Пересувній Микола Олександрович представив публіці свої кавказькі пейзажі. Був неймовірний успіх.
Ярошенко пишет пейзажи. Я был бы очень доволен, если бы они у него выходили хуже, может быть, он поскорее бросил бы эту блажь. Он так хорошо изучил человека и вдруг променял его на природу
Пейзажистом Ярошенко не став, однак і любов до Кавказу ніде не поділася. Ще у 1885 році Ярошенкі придбали маєтність генерала Черняєва у Кисловодську. Зусиллями Марії Павлівни занедбана нерухомість перетворилася на "Білу віллу", - чепурнесеньку та веселу, мов ляля у білій льолі: із мальовничими видами, із пишно поросшим зеленю невеличким охайним участком, із акуратними флігелями для гостей... гості не забарилися. Молоді живописці, що нагострилися до гор на етюди, славетні актори, музиканти з амбіціями, тенори та баси, що зліталися до Кисловодська, наче бджоли на мед, - хто ж відмовиться трохи поскубти відпочиваючу публіку? - само собою, завсідники "ярошенківських" петербурзьких субот, - усе це строкате та різнобарвне, мов травневий квіт, товариство шукало гостинності у Ярошенків під час літніх вакацій і неодмінно знаходило. Годі й казати, що після виходу Миколи Олександровича у відставку, майже увесь свій час подружжя художника проводило саме тут.
Мандрівка
У 1897 році Ярошенко відправився у довготривалу подорож. Поволжя, Італія, Сирія, Палестина, Єгипет.
Я видел многие чудеса — лазил на Везувий и на Этну, видел, как злятся, дышат и проказят эти чудовища, удивляясь, как беспечно на их боках расположились бесконечные человеческие муравейники, выстроенные на развалинах прежних, старался утащить хоть капельку тамошнего света и красоты — на полотне…
У теплих краях
"У теплих краях" - одна з найвідоміших картин художника Ярошенко. Тяжко хвора, смертельно втомлена жінка, - у кріслі, під ковдрою... хто скаже, що це Ганна Чорткова? Так, так, та сама курсистка, - світла та сонячна, дівчина із сяйвом в душі... Але я не про це...
Публіка відразу прийняла цю картину. Хтось жалів немічну даму. Хтось казав: "Тонко написано". Хтось, приречений мистецтвознавським своїм обов'язком на стилістичний вибрик, зауважував, що стражданням недужої не дістає "заліза" та "фосфора". Та в цілому навіть акули пера утрималися від зловтішних укусів, відмічаючи неабияку теплоту та проникливість, зазвичай не властивих пензлю художника, дещо навіть надмірних, як для полотна відверто побутового жанра... Все це зайве, панове. Бо сюжет не про даму, що тужить на фоні життєрадісного довкілля, - це автопортрет, пророцтво змученого захворюванням чоловіка, раптом відчувшего: "От і все, це остання весна...".
23 червня 1898 року Ярошенко відправився на етюди. У горах його застав сильний дощ. Декілька кілометрів до дому Микола Олександрович подолав швидким кроком, - майже бігом, - та все одно змерз, змокнувши ледь не до нитки. Наступного дня, не зважаючи на сильний головний біль, він працював, читав книгу, гуляв, вечеряв з родиною... усе, як зазвичай. Двадцять п'ятого рано вранці пішов у свою майстерню, поставив на мольберт етюд майбутнього полотна, сів у крісло напроти і...
Восемь лет лечили его от чахотки, и никто не обратил внимания на сердце...
* * * * *
Художник Микола Олександрович Ярошенко помер 25 червня 1898 року.
Точніше не так. Людина померла. Художник живий.