Повернення
Біографія художника Пимоненко
Тільки дай белетристу привід, відразу збудиться і з вражаючою експресією розгорне перед зворушеним читачем картину людських страждань. З’являться і хворобливо сяючі очі, і жовті зуби, що цокотять у трясовиці, і землисті відтінки шкіри. Наш текст трохи стриманіший. Без зайвих подробиць коротко повідомимо: у 1884 році Пимоненко, не завершивши навчання, покинув столицю імперії і повернувся у Київ.
Звісно, краще було б відправитися до Європи, на якийсь відомий курорт, - блукати у горах, дихати цілющим повітрям. Бо запалення легенів перейшло у сухоти і скрушно хитали головами лікарі: «Вам би кудись за кордон»… але безгрошів’я, варіантів катма… Пимоненко їде до дому.
Місце сили
Скільки талантів занапастилося серед життєвих поневірянь, скільки юних обдарувань безслідно згасло від зневаги і байдужості світу. На щастя Микола Корнилович ніколи не полишався один на один з бідою, завжди знаходилися добрі люди, які чи то порадою, чи то дієвою допомогою підтримували художника. От і зараз… здавалось би, катастрофа, крах усіх сподівань, без диплома мистецької академії ти ж в імперії не живописець… Але щирі друзі та шанувальники 22-річного маляра знайшли вихід з безвихіддя: стараннями Рєпіна і Орловського вільнослухачу – недоуку дозволили поштою надсилати свої роботи на виставки Академії: «Оце і будуть твої, Микола, екзамени»…
Що ж справа за малим, творити.
* * * * *
Місце сили художник знайшов у Малютянці. Колись, ще дитиною, Миколка був у цьому селі, - батько розписував тутешню церков, а він допомагав чим міг. У серпанкових туманах спогадів повставали незбагненої краси краєвиди. Микола Корнилович найняв кінний візок і за деякий час дістався до поселення, обдивився довкола, переконався, що усе необхідне тут є: і краєвиди, і живописні колодязі, і вусані у свитках, і чорноброві дівчата з очима, мов стиглі вишні… Не зволікаючи, Пимоненко орендував хату, облаштував майстерню і почав творити шедеври.
* * * * *
Оце, мабуть, і все про Малютянку.
Хіба ще додати, що народжені тут картини, щедро напоєні пахом степу та українського повсякдення, здобули Пимоненкові не тільки велику славу, але й патент живописця.
Сім років Микола Корнилович сумлінно надсилав до Петербурзької академії свої творіння.
Суворі екзаменатори прискіпливо розглядали полотна, де вирувало саме життя, і задоволено посміхалися: «От молодець».
При оформленні сторінки використані фото Д. Маркова і репродукції картин художника Пимоненка: "Різдвяні ворожіння", "По воду", "Українська ніч. Побачення", "З лісу" та "Жнива в Україні".