Брія Блессінг

Брія Блессінг народилася у Шугар-Ленді, невеличкому, але швидко зростаючому містечку, що межує із Хьюстоном, - тим самим, з кіна: "Хьюстон, Хьюстон, у нас проблеми". Проте, як відомо, то у кіно завше якісь негаразди: вибухне балон з киснем, вийдуть з ладу на космічному кораблі дві з трьох батарей паливних елементів, чи ще якийсь жах трапиться, - да такий, що аж чуб стає диба... і все, - сиди до кінця сеансу у сердешнім неспокої, дві з чимось години совайся, мов на жаринах, нервово гризи поп-корн... Та то у кіно. А от у житті воно всяко буває... У Брії, наприклад, дитинство склалось безхмарно. У родині панувала любов: сама Брія, дві молодші її сестри - Ліндсі та Крісті, турботлива й клопітлива їхня матінка Ронда, - словом, усе жіноцтво сім'ї Блессингів завжди усміхнене, привітне, ніколи не змарнує нагоди, щоби сказати сусідові: Good Afternoon.

Батько нашої героїні, Марк Блессінг, працював комп'ютерником, за освітою був професійний саксофоніст, а за покликанням - мрійник, хороша людина і добрий християнин. Тож не дивно, що у 1992 році, не маючи жодного досвіду, він вирушив проповідувати за океан, в прекрасну і таємничу Украйну. За чоловіком, як нитка за голкою, послідкувала й родина. Спочатку Блессінги опинилися у Луганську. Тут віщун Слова Божого стикнувся з реаліями шахтарського краю і невдовзі трошки принишклі, але все ще невгамовні американці переїхали до Львова. В місті Лева Марк Блессінг заснував євангельську церкву "Живе Слово". А родина... ну що родина?

... коли прибула в Україну, спала на підлозі, бо в кімнаті не було навіть ліжок, а у кранах — води. Жила, як і мільйони українців. Але не втекла. Витримала. Вижила, аби через роки знайти своє справжнє призначення — співати...