Харцизи
Щось справжнє - Лебеді
Оце відгримів Новий рік фейєрверками, осипався золотавою сухозліткою, відшурхотів дріб'язком конфетті, - на самісінькому початку 2016 року зустрілися два давніх знайомця і в щирій дружній розмові якось несподівано для обох пролунали в повітрі слова, - згубні слова, фатальні; ті самі, що руйнують налагоджений побут і відправляють людину в дорогу, жбурляючи в невідому далечінь.
Так, так, ви абсолютно праві: "Ніколи не пізно бути собою", - саме так вирішила ця молодецька двійка і утворила банду. Назвою взяли "Харцизи" (як відомо, це діалектне староукраїнське слово, що означає розбійника та волоцюгу).
* * * * *
Новоявлені харцизи працювали гітаристами у достатньо відомих творчих фундаціях: Заблоцький у "Лампі", Гладун у "Перлині степу", тож були вони все-ж-таки більше горлодерами, ніж головорізами і мали неабиякий досвід. Цей досвід підказував хлопцям: гітар замало для справжніх харцизів, треба ще якаясь музична родзинка... Без зволікань вони запросили до себе талановитого мільтіінструменталіста Дзюбу, той, не забарившись, погодився і це вже був колектив, який в змозі підкорювати вершини.
Перший же EP гурту наробив чималого галасу у меломанській спільноті. Але то був ледь чутний шепіт у порівнянні з реакцією на повноформатний альбом харцизів "Щось справжнє", записаний та зведений на рівненській студії «Індюк Рекордз» з легкої руки Олексія Казанцева. Вибух! Порив! Полум'я! Та що я вам розказую... слухайте.
Лебеді
* * * * *
По сталій традиції тут мало би бути фото музичного угрупування харцизів, але щось музиканти не балують інтернет своїми зображеннями. Може не вийшли пиками, а може в цьому є якась тайна... не будемо гадати. Тож фото нема і доведеться виключно словами репрезентувати членів команди.
Харцизи:
Дмитро Дзюба - скрипка, віолончель;
Дмитро Гладун - гітара;
Євген Заблоцький - гітара, вокал.