Есея
#1. Квітка папороті

На рік бува тільки одна ніч, коли цвіте папороть. Всі інші - геть інші.

І кожен поет знає як це вештатись понад ставками... Бо ніч, бо гримлять жаби оркестрами, і палахкотять в дівочих очах літні зорі, - любов!

Астрономи дивляться в телескопи,

Бо ніч, бо зірки це за межами нашого розуму, це десь в нашому серці, також недостатньо вивченому лікарями,

І, мов діти в очікуванні салюту, дивляться в оптику вчені мужі: їм радісно спостерігати як летить перед очима в туманах мжички Венера, як червоніє Марс, ніби жіночка після невдалого компліменту, як Сатурн гримить кільцями… аж ось посеред порожнечі в неосяжній для людства далечіні вибухає, мов папороть, зірка,

- Ов-ва! - кричать астрономи. – Наднова…

і милуються кармазиновими вогнями.

Це космос. А ось життя.

В поїзді, що прямує на Харків, куняє провідниця Марія.

Бо ніч, бо майже всі позасинали, лише в купе біля туалету на нижній полиці сидять два німця, наче сичі, про них трохи згодом… так от: ніч.

Крізь дрімоту мариться провідниці: начебто літо, сяє на небі сонечко, пішла вона в ліс за хмизом. Аж раптом підскочив до неї вовк.

- З’їм я тебе, Марія, - і облизується.

Злякалась дівчина, сіла на пеньок, плаче.

Але тут в лісовій гущавині затрубив мисливський ріжок і на галявину виїхав вершник. Очі блакитні, волосся чорне, в шляпі перо екзотичного птаха… принц! Юнак дістав із кобури пістолю – Ба-Бах! - і застрелив страшного вовка. Потім принц глянув на врятовану їм Марію і з першого ж погляду закохався.

- Виходь за мене заміж, - так каже.

Нічого не відповіла Марія, лише спалахнула сяйвом очей, і принц полюбив її ще більше. Він підсадив красуню на свого коня і поїхали молодята в замок.

… щасливо посміхається уві сні провідниця; м’яка і безтурботна, тиха українська ніч. Стукотять колеса на стиках рейок, мчить потяг скрізь темряву, хапає повітря повними грудями, в купе біля туалету сидять два німця. Це брати Грим. Вони підклали під матрац сусідньої пасажирки горошину, - відтепер чекають на результат. Чи стане жіночка зранку жалітися на синці на сідницях? Чи енергійно підхопиться і прожогом до телефону: «Я уже подъезжаю, встречай».

* * * * *

Марія, Марія. В мене немає для тебе кохання, але є безмежно любові: ця вогняна квітка - тобі.