Ігор Роп'яник
Дзвенить ліс сотнями голосів
І дзвенів ліс сотнями голосів, - хтось тьохкає, хтось цвірінькає, хтось глухо вигукує здалеку: «Ку – ку, Ку - ку, Ку - ку».
- О! зозуля, - нарешті впізнавав художник щось знайоме з-поміж пташиного несамовитого гвалту і починав рахувати скільки років життя йому залишилося.
Виходило чималенько…
Із задоволенням сприйнявши цю обнадійливу новину, художник стелив на траву ковдру, на ковдрі розгортав свіжий примірник «Карпатської правди», викладав на газету пляшку води та сандвічі, а тоді вже і сам сідав: вкусить сандвіч, ковтне з пляшки водички і милується, і милується краєвидами.
Отак мала розпочинатися ця наша оповідь, а як вона мала закінчиться того я й гадки не маю… Отримавши диплом журналіста, Ігор Роп’яник влився в щільні ряди радянських газетярів, - того прудконогого племені неспокійників, що на завдання редакції нишпорить по закутах і витягає на світ божий із безвісті героїв нашої батьківщини, якихось слюсарів чи трактористів,
- або навіть розтратників; чиновників, байдужих до людського нещастя, -
Ігор Остапович ще застав ті давно минулі часи, коли стаття у місцевій пресі могла возвести людину на п’єдестал чи будь-кому з можновладців назавжди зіпсувати кар’єру.
О! на вагу золота тоді було друковане слово…
Але згодом все пішло шкереберть, дехто з мамонтів поліграфії ще продовжував опікуватися мізерними тиражами, але пересічному громадянину вже геть не було діла до журналістських витівок… прийшлося пану Роп’янику перекваліфіковуватися у блогера.
Живопис
Тліють на антресолях бозна-коли пожовклі примірники «Прикарпатської правди», «Рідної землі» та «Галичини», і тільки пости в Фейсбуці нетлінні…
Є, що розповісти Ігорю Остаповичу нащадкам; є, що згадати.
Будь-яку вільну хвильку пан Роп’яник витрачає на допис у соціальних мережах, але ж тих дозвільних хвилин у нього не так вже й багато. Увесь час із пензлями на пленері: місто Оребічі, Хорватія (2006, 2008), місто Криниці, Польща (2006). Географію можна вивчити, якщо взятися вистежувати маршрути творчих поїздок Роп’яника. США (1992, 1994), Австрія (2005, 2014), Франція (2005, 2012), Хорватія (2006, 2008, 2009, 2012, 2014, 2018, 2019), Італія (2008), Нідерланди (2010), Німеччина (2012), Бельгія (2012), Швейцарія (2014), Гонконг (2016), Велика Британія (2016, 2019).
Вибачте, кого знічев’я забув… Дземброня вибач і Космач. І Львів, далебі, і Львів…
При оформленні сторінки використані репродукції картин Ігоря Остаповича Роп'яника "Туманний ліс", "Дощовий день в Дземброні", "Весна в Космачі", "Дощ у Львові", "На світанку", "Прилетіли" та "Квіти з поля".