Стукайте - і відкриють
Художник Сергій Іванович Світославський
З 1877 року Світославський навчається мистецтву пейзажу у майстерні Саврасова, - того самого: "Граки прилетіли". Старанно водить він пензлем по полотну, але як не вдивляється у завіконні види, щось граків немає і близько: тільки дахи та сніги. Ці безрадісні види із ретельністю і педантизмом поміщає Сергій Іванович у свої тогочасні картини і - о, диво! - сірість дня знаходить відгук у серцях професіоналів. Пан Третьяков навіть придбав для своєї славетної галереї одне з творінь художника-початківця. Оце:
Похвала для митця, як мастило для механізму, - ще завзятіше взявся студент малювати московську багнюку. Але на початку вісімдесятих щось розладналося у процесі навчання... за станом здоров'я, скажемо так, академік Саврасов усе частіше не мав змоги з'являтися на заняттях. А коли вже жалував авдиторію своєю персоною, то... і, дійсно, - з чого це ми ходимо околясом? рубанемо як є. "В последние годы, когда А.К. Саврасов уже окончательно спился, он иногда появлялся в мастерской в рубище", - можливо, ось ця цитата із спогадів Гіляровського стане ключом для розуміння з яких таких міркувань адміністрація закладу у шаленому на негаразди 1882 році вказала на двері Олексію Кіндратовичу, в які патріарх живопису покірно і вийшов... (з тим, щоби за декілька років сконати у лікарні для бідних)... не станемо загострювати нашу увагу на невтішних цих фактах, бо вистачає і інших, так само скорботних: у червні того ж окаянного року помер Перов; вчити пейзажу в училищі стало нікому і Світославський поїхав у Петербург.
Петербург
Це дуже коротка глава. Бо влітку Сергій Іванович прибув до Петербургу; не гаючи часу, поступив до Мистецької академії, а вже в грудні з невстановлених нами причин поїхав назад, до білокам'яної, - щось москвичі в столиці не приживаються.
Москва
Це також коротка глава. Тягар навчання тонкощам пейзажного ремесла взяв на свої плечі Полєнов. Але ж яким-таким тонкощам він мав навчити своїх підопічних, серед яких, на хвилиночку, Світославський та Левітан, - сформовані, зрілі майстри... швидше за все пан Полєнов просто не заважав хлопцям у їх наполегливих пошуках. Ці пошуки привели нерозлучних друзів до закономірного геть неминучого фіналу: що Левітан вилетів з училища без диплому, що Світославський... Діло було так. Влітку 1883 року Сергій поїхав на Україну малювати етюди: Київська, Чернігівська, Катеринославська, Полтавська, Таврійська губернії, Чорне море - гей-гей! Дівчата, вино... хто з нас не втрачав розум під впливом морської стихії? Отже не дивно, що студент запізнився, - мав прибути до авдиторій ще першого листопада, але все його десь вітри носять. Коли ж Світославський таки прибув до alma mater, то узнав приголомшливу новину: його виключено. Юнакові б похнюпитися, із покаянням звернутися до директора... Однак про це не могло бути й мови, - ну дуже гарячий характер. Грюкнув хлопчина дверима та й пішов на вільні хліба.
При оформленні сторінки використані репродукції картин художника Світославського: "З вікна Московського училища живопису, скульптури та архітектури", "Турецька фортеця. Кам'янець-Подільск" та "Море".