TRIPANDТРЁП

Тіні (не)забутих предків
Українське класичне мистецтво

Вільні хліби
Художник Сергій Світославський

Світ не без добрих людей, - хтось із правління запропонував здібному юнакові прийняти участь у Пересувній виставці, той із непідробним ентузіазмом погодився. Дебютував Світославський на ХІІ Пересувній аж чотирма картинами: «Дворик», «Річка», «Осінь», «На березі». Біля полотен обдарованого початківця постійно товклася публіка, у пресі їх визнали одними з найкращих серед пейзажних творів, тож не дивно, що невдовзі Сергій Іванович став експонентом Товариства, а згодом і членом цієї поважної організації.

Дворик. Художник Сергій Іванович Світославський

Стрімко та вдало розпочалася його професійна кар’єра, - здавалось би, що ще? Вештайся у занедбаних московських закутнях, міси їх багнюку, відтворюй на полотні незбагнений безрадісний колорит… Але ні! У 1884 році художник кидає все і переїжджає до Києва.


З іншого боку, Світославському ще немає і тридцяти, з чого б це молодому освіченому чоловіку животіти у закутнях, якщо є можливість пожити у веселому і дзвінкому, майже європейському місті.

О, Київ! Наприкінці дев’ятнадцятого століття тут вирувало життя.

Трошки уяви, панове… чуєте? З навстіж відчиненого вікна лунає прекрасна музика, у сусідньому домі скрипить перо, - то знаменитий письменник рядок за рядком пише твір для вашої шкільної хрестоматії. У буяючих квітом непролазних бузкових гущавинах тендітна дівчина ворожить чарівними римами. Славетний актор на лаві біля під’їзду із вражаючою патетикою декламує якийсь текст…

І це ж ми з вами ще не виходили за межі одного міського кварталу (натяк на музей українського парнасу).

Київ. Музей українського парнасу - Музей видатних діячів української культури

Втім наш герой до цього парнасу, м’яко кажучи, попасти не прагнув.

І не те, щоб Сергій Іванович був людиною замкнутою та малотовариською, зовсім ні. Але шумних зборищ і метушні живописець старанно уникав, - оселився подалі від центра, на Куренівці, - як то кажуть, у батьківській хаті.

Садиба художника. Художник Сергій Іванович Світославський

Як згадував пан Ковалевський:

Усадьбу от улицы отделял длинный некрашеный забор… За забором был небольшой участок земли, который почти весь во время разлива Днепра заливала вода. На незатопляемой части усадьбы стояли два небольших деревянных домика. В одном жила старенькая мать художника, а в другом, переоборудованном под мастерскую, жил он сам.

Звісно, приятель живописця не обмежив свої спогади тільки заборами. В його записах ми знайдемо багато цікавого: і про симпатичну москвичку, і про тюбетейку. Але усі ці меморії відносяться до інших глав із життя Сергія Івановича, у нас ще буде нагода їх цитувати, а поки що дивимося на «Дніпровські пороги», - з них починається становлення Світославського, як художника.

Дніпровські пороги. Художник Сергій Іванович Світославський

«Задум грандіозний, а вийшло бідно», - саме так ректиме про цю картину один з метрів живопису, і геть не зверне увагу на ці болючі для самолюбства слова український маляр. І це вже вірна ознака: перед нами, панове, не початківець, що ревно прислухається до будь-чиїх сторонніх оцінок, а зрілий впевнений у собі майстер, - ось, ось і наступить його золота доба.

При оформленні сторінки використані репродукції картин художника Світославського: "Дворик", "Садиба художника" та "Дніпровські пороги".

сюди
туди

Українське мистецтво: тицькай сюди та читай ще декілька текстів


.